Світ книги – чисте й невичерпне джерело.
Наша лінійка присвячена Декаді книги.
1-й ведучий. Здавніх-давен людство дуже високо цінувало книгу і знання. У сучасний час книзі,
знанням і всьому, що з ними пов’язано, навіть присвячено багато професійних свят.
Давайте поглянемо на календар свят. Скільки святкових днів присвячено книзі, друкарству?
2 – квітня Міжнародний день дитячої книги.
23 – квітня Всесвітній день книги і авторських прав.
31 травня – День робітників видавництв та поліграфії.
30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек.
1-й учень. Велику силу, видно, має книга,
Тяжку зажуру кине в небуття –
І не збагнеш ти, як ії інтриги
Думки перевернуть і почуття.
Тебе захоплять Данте і Петрарка.
І Лермонтова вразить глибина,
Вогонь Дюма, романтика Ремарка
І Чехова проникливість сумна.
2-й учень. Страждає Стус, вертає Винниченко,
«Гріх» і «Закон» – то не прості слова,
Навчає чи докори шле Шевченко,
Вже вкотре Леся в Мавці ожива.
О, скільки іх, ще нами не відкритих,
А чи забутих часом і людьми,
Розстріляних, замучених, убитих
У закутках духовної пітьми.
2-й ведучий. Наші предки поважали й високо цінували книги. Чимало книгозбірень існувало при монастирях і церквах, при дворах князів та бояр.
На щастя, до наших днів збереглося кілька книг ХІ-ХІІ століть, переписаних та оздоблених руськими майстрами. Найдавніша з-поміж них – «Остромирове євангеліє».
1-й ведучий. Книгу було написано в 1056-1057 роках за князювання в Києві Ізяслава Ярославича.
Ії було створено для заможного боярина Остромира. Зробив книгу диякон Григорій.
Книгу прикрашено орнаментом, заставками та трьома ілюстраціями із зображенням письменни-
ків-євангелістів – Іоанна, Марка й Луки. «Остромирове євангеліє» – справжний витвір мистецтва.
Ведуча -2. Інша видатна рукописна книга – «Пересопницьке євангеліє». Це – славетна пам’ятка історії та культури нашого народу.
«Пересопницьке євангеліє» – книга з 482 пергаментних аркушів. Вона оздоблена яскравими ілюстра-ціями, заставками, мініатюрами. Книгу було переплетено в міцну оправу, вкладено в коштовну ризу з металевими застібками.
На жаль, оригінал славетної книги не зберігся. В бібліотеці Національної академії наук України зберігається ії копія.
3-й учень. Не збереглась та книга – дійшла інша.
Також Євангеліє, від усіх старіша.
Чотири з половиною століття –
Що ще зрівняється із ним у довголітті?
Це пів тисячоліття за плечима.
А книга – перед нашими очима.
У Пересипниці вона на світ з’явилась.
Від наших пращурів на згадку залишилась.
Пройшла нелегкий шлях, із рук у руки,
Тепер слугує для держави і науки.
4-й учень. Традицією стало це, належністю – Все президенти нашої держави
Тримати руки на святині незалежності. Звернутись до народу привід мали:
Роки минали, уряди мінялись, І Ющенко, і Янукович, Кучма Леонід
Те в небуття йшло, інше – відбувалось. Під час інавгурації складали свій обіт.
Мінливість – символів державних не торкалась. Мов настанову пращурів почувши.
1-й ведучий. Для проведення урочистої церемонії інавгурації Президента книга мала на деякий час
залишити стіни Національної бібліотеки України імені Вернадського і бути доставленою до Верховної
Ради України. Неважко було уявити тодішній стан працівників відділу рукописів, адже все, що там збе-
рігається – воістину безцінне.
2-й- ведучий. Можливо, саме тоді і виникла думка: потрібна точна копія, потрібне факсимільне ви-
дання, завдяки якому до першокниги міг би доторкнутись кожен, хто бажає зазирнути у власну історію.
1-й ведучий. Зрозуміло, що далеко не всі охочі мають доступ до такої унікальної книги.
5-й учень. Це видання – цікаво особливо,
Воно виготовляється дбайливо.
Державою у майстрів замовляється.
Від справжнього нічим не відрізняється.
Не казка це і не якась утопія,
До рисочки – точнісінькая копія.
А замовляється для того, щоб ми з вами
Могли торкнутись власними руками.
2-й-ведучий. Пересопницьке євангеліє, цей унікальний рукопис, протягом майже 5 століть кожним
своїм рядком пристрасно стверджував: є така країна – Україна, є такий народ – український, є така мова –
українська!
1-й ведучий. До духовних скарбів нашого народу належить «Повість временних літ» – це літописне
зведення, складене 1113 року Нестором Літописцем у Києві. Воно охоплює події до другого десятиріччя
ХІІ ст.
6-й учень. Герої романів, легенд, повістей
У тиші говорять із нами,
В книжках – відкриття всіх великих людей.
Думки, що хвилюють віками,
Ведуть нас в незнане книжки,
Розрадять, коли нам нелегко
Для нас зберігає їх довгі роки –
Шкільна бібліотека.
2-й ведучий. Книга – це святиня, без якої немислиме життя людини, без книги воно стає сірим, одно-
манітним і буденним.
Тому з книгами ми йдемо по життю, з ними почуваємо себе впевненішими і мудрішими.
7-й учень. Живуть, працюють люди і вмирають,
Пройшовши по землі великий шлях,
Як заповіт живим життя лишають
Свій досвід, біль і радість у книжках.
Нехай усе міняється на світі
Та поки в небі процвіта блакить,
Гомер, Шекспір, Шевченко будуть жити,
Зірками людям у житті світить.
На цьому наша лінійка закінчена. Вдячні за увагу.
